Глечик білий у народі ще називається здолень-травою, водяною або білою лілією. Інші народні назви цієї рослини: водяний колір, біла водяна лілія, адалінь, білі курочки, водолей, водяний попутник, водяна маківка, локшина великий, балаболка.

Корінь латаття білої багатий на корисні речовини: дубильні речовини, крохмаль, алкалоїди (німфалін, карденомід), флавоноїди.

Коріння рослини є в складі антисептичних препаратів і мають зігрівальну властивість.

Комплексне використання листя та коренів латаття білої корисно під час захворювань шлунково-кишкового тракту.

Відвар із коренів рослини та сусла має лактогінну дію й застосовується в лікуванні випадіння волосся.

Борошно з сухих коренів латаття білого додає у випічку.

Водяна лілія має:

гіпотензивним судинорозширювальним,

кардіотонічним

сечогінним

жовчогінним

протизапальні властивості.

Коріння та кореневища можуть допомогти у разі запальних процесів шкіри.

У разі простудних захворювань коренева частина рослини може використовуватися замість гірчичників. Ширше застосування знаходить латаття в народних методах лікування. Настоянка кореня, ще з часів Авіценни, використовувалася за різних пухлин селезінки, зокрема в разі злоякісних пухлин.

Активні речовини кореневищ латаття білої усувають запальні прояви на шкірі.

Видовго люди лікують радикуліт, докладаючи до попереку подрібнене коріння рослини, після чого починалася печіння, і біль вщухала.

Щоб угамувати зубний біль, народна медицина рекомендує докладати до щоки навпроти хворого зуба шматочки свіжого кореня латаття білої.

У науковій медицині кореневища латарки білої використовують тільки в складі збору Привітно, що застосовується під час папіломатозу сечового міхура й анацидного гастриту.

Препарати з кореневищ і коренів сприяють зменшенню запальних процесів шкірних покривів, а в подрібненому вигляді застосовуються як зовнішній відволікальний засіб (на кшталт гірчичників).

До коріння іноді додають і листя для посилення якості відвару. Такий відвар приймають від закрепів, жовтухи.

Коріння, відварене в суслі, дають пити хворим на туберкульоз, а також жінкам, що годують, для збільшення молока.

Рецепти

У збирах з іншими лікарськими рослинами:

У разі гіпертонічного нейроциркуляторного дистонію

Глечики кореневища, софори бутони, трави сушениці, рути, сумки, доніка, астрагала, глоду плоди, калини пагони, кипрея листя — порівну всіх, до 2 місяців пити як настою.

У разі гіпертонічної хвороби

Корневища латаття білої, кінської щавлею, аїра, киркона, трави спориша, чебрецю, кропиви, материнки, меліси, пустурки, магнолії пелюстки, плоди кмину, паслена чорного, малини пагою, листя кипрею, каштана кінської квітки — рівно всіх — до 20 тижнів пити.

Готувати складання так: на 0,35 літра окропу потрібно взяти 11 грамів збору, години 4 настоювати, все прийняти за 4 рази.

Самостійно:

Від облисіння, зміцнення волосся

Варити кореневища латарки у пиві (будь-якої дозування не потрібно) і потім обполіскувати цим відваром волосся після миття, можна зміцнити його коріння й уберегтися від облисіння.

Під час злизування з сечового міхура та рясних гнійних виділень

П'ют винну настоянку кореня білої лілії: 100 г залити 0,5 л вина, що кипить, настояти 48 годин. Вживати по 40 крапель 6-7 разів на день, незалежно від їжі під час інфекційних уражень сечового міхура різної етіології — як допоміжний засіб фітотерапії під час основного лікування.

Позбутися імпотенції й усунути різні її причини

10 г сухих коренів водяної лілії на 100 г гарного коньяку настоювати 14 днів — вживання такого напою по 20 г на ніч допоможе.

Протибольовий засіб

1 ст. л. подрібнених коренів латаття залити 1 л теплої води. Нагріти на водяній бані до кипіння, прокип'ятити 10 хв, настоювати 1 год. Процедити. Приймати 1/4 склянки у разі головного болю, але не частіше ніж двічі на день.

Внимание

Відгуки про